86.ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС

Платіжний баланс є одним з основних інструментів макроекономічного аналізу і прогнозування.

Платіжний баланс - це співвідношення фактичних платежів, зроблених цією країною за кордоном, і надходжень, отриманих нею з-за кордону, за певний період часу.

Дані платіжного балансу відбивають, як впродовж звітного періоду розвивалася торгівля з іншими країнами, яка безпосередньо впливає на рівень виробництва, зайнятості і споживання, скільки доходів було отримано від нерезидентів і скільки було виплачено ним.

Ці дані дозволяють простежити, в якій формі відбувалося залучення іноземних інвестицій, чи своєчасно здійснювалося погашення зовнішньої заборгованості країни або мали місце прострочення і її реструктуризація, а також як Центральний банк усував платіжні дисбаланси, збільшуючи або зменшуючи розмір своїх резервів в іноземній валюті.

Розділення платіжного балансу на конкретні рахунки, або компоненти, повинно грунтуватися на ряду принципів, серед яких слід особливо виділити наступні :

–кожна стаття платіжного балансу повинна мати свої особливості, т. е. чинник або їх сукупність, що роблять вплив на об'єм однієї статті, повинні відрізнятися від чинників, що впливають на інші статті;

–наявність тієї або іншої статті в платіжному балансі повинна мати значення для групи країн, виражене як в динаміці зміни цієї статті, так і в абсолютній її величині. Іншими словами, якщо який-небудь показник системи платіжного балансу схильний до сильних коливань впродовж певного періоду часу у групи країн або він займає велику питому вагу в платіжних балансах групи країн, то він має бути виділений у вигляді окремої статті;

–збір інформації для обліку по статтях не повинен представляти особливих складнощів для укладачів платіжного балансу(проте, цей принцип другорядний по відношенню до перших двом);

–структура платіжного балансу має бути такою, щоб показники платіжного балансу поєднувалися з іншими статистичними системами, наприклад системою національних рахунків; в той же час, кількість статей не має бути надмірно численною, а самі статті повинні підлягати консолідації в компоненти більш високого рівня(для того, щоб країни, що не вийшли на високий рівень обробки статистичної інформації, були здатні представляти платіжний баланс з меншою деталізацією).

Стандартні компоненти балансу можна розбити на дві основні групи.

1.«Платіжний баланс по поточних операціях«:

а) платежі і надходження по зовнішньоторговельних операціях, або торговий баланс;

б) баланс послуг(міжнародні перевезення, фрахт, страхування і ін.) і некомерційних операцій(розрахунки по патентах технічної допомоги), доходи і платежі по інвестиціях.

2.«Баланс руху капіталів(короткострокові і довгострокові операції) і кредитів«.

За балансом руху капіталів і кредитів йде стаття «Помилки і пропуски», яка показує неврахований рух короткострокового капіталу. Зміна валютних резервів відбиває міжнародні валютні операції центральних банків, пов'язані з вирівнюванням платіжного балансу і підтримкою курсу національної валюти.

Для роздумів:

  1. 80.ТОРГОВИЙ БАЛАНС
  2. 14. Платіжні баланси
  3. 14.МІЖГАЛУЗЕВИЙ БАЛАНС
  4. 88.МЕТОДИ ПІДТРИМКИ ВАЛЮТНОГО КУРСУ
  5. 2. Інтервенціоністські аспекти законодавства про законний платіжний засіб
  6. 12.ДЕРЖАВА І ЙОГО РОЛЬ В РЕГУЛЮВАННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
  7. 15. Міжрегіональні курси валют
  8. 90.МІЖНАРОДНА ВАЛЮТНА СИСТЕМА
  9. 85.МІЖНАРОДНИЙ РУХ КАПІТАЛУ
This entry was posted in МАКРОЕКОНОМІКА - ЧЕТВЕРТИЙ РОЗДІЛ. Bookmark the permalink.