81.ФОРМИ І ТЕНДЕНЦІЇ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Міжнародні економічні відносини(МЭО) - система господарських зв'язків між національними економіками окремих країн, відповідними суб'єктами господарювання. Міжнародні економічні відносини - особлива сфера діяльності, заснована на міжнародному розподілі праці.

Міжнародні економічні відносини знаходять практичне вираження в обміні між країнами, підприємствами, що представляють їх, фірмами і організаціями продукцією(товарами і послугами) міжнародній торгівлі, науково-технічних, виробничих, інвестиційних, валютно-фінансових і кредитних, інформаційних інтернаціональних зв'язках, переміщенні між ними трудових ресурсів.

Міжнародні економічні відносини об'єктивно витікають з процесу розподілу праці, міжнародної спеціалізації виробництва і науки, інтернаціоналізації господарського життя.

Становлення і розвиток міжнародних економічних відносин визначаються посиленням взаємозв'язку взаємозалежності економік окремих країн.

Поглиблення і розвиток міжнародного ринку праці, тобто і міжнародних економічних відносин залежать від природних(природних, географічних, демографічних і т. п.) і придбаних(виробничих, технологічних) чинників, а також соціальних, національних, етнічних, політичних і морально-правових умов.

Вказані вище практичні складені напрями і форми МЭО охоплюють ряд сфер мирохозяйственной діяльності :

–міжнародну торгівлю;

–міжнародну спеціалізацію виробництва і науково-технічних робіт;

–обмін науково-технічними результатами;

–інформаційні, валютно-фінансові і кредитні зв'язки між країнами;

–рух капіталів і робочої сили;

–діяльність міжнародних економічних організацій, господарська співпраця в рішенні глобальних проблем.

Міжнародні економічні відносини, що являються полемо і результатом додатка праці, капіталу, природних і інших ресурсів, є однією з сфер ринкового господарства з властивими йому основними ознаками.

У цій сфері ринкові стосунки припускають:

–множинність їх об'єктів і суб'єктів;

–визначальна дія попиту і пропозиції;

–їх взаємозв'язок з цінами при необхідній гнучкості і рухливості останніх;

–конкуренцію.

Це доповнюється свободою підприємництва.

Основні форми міжнародних економічних відносин :

–зовнішня і світова торгівля;

–кредитні стосунки;

–валютні і платіжно-розрахункові стосунки;

–міграція і вивезення капіталу;

–міжнародна міграція робочої сили;

–міжнародні інтеграційні процеси;

–створення і розвиток транснаціональних корпорацій і кредитно-фінансових інститутів;

–міждержавне регулювання міжнародних економічних відносин(регулювання ва-лютно-финансових, торгових стосунків);

–діяльність міжнародних кредитно-фінансових інститутів(Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції і розвитку) у сфері міжнародних економічних відносин;

–науково-технічна і виробнича співпраця.

Для роздумів:

  1. 75.ДИНАМІКА ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ
  2. 10.ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
  3. 73.ОСНОВНІ РИСИ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА
  4. 44.КРЕДИТ І ЙОГО ОСНОВНІ ФОРМИ
  5. 90.МІЖНАРОДНА ВАЛЮТНА СИСТЕМА
  6. 85.МІЖНАРОДНИЙ РУХ КАПІТАЛУ
  7. 83.СУТЬ ВАЛЮТНИХ СТОСУНКІВ
  8. 74.ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА
  9. 16.РИНОК ТОВАРІВ І ПОСЛУГ В СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНИХ РИНКІВ
This entry was posted in МАКРОЕКОНОМІКА - ЧЕТВЕРТИЙ РОЗДІЛ. Bookmark the permalink.