75.ДИНАМІКА ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

Світове господарство відрізняється від національного наявністю єдиного світового ринку. На його функціонування істотний вплив робить економічна політика розвинених держав. Відмітною особливістю світового ринку виступає функціонування системи світових цін і міжнародної конкуренції. Остання зводить різні національні вартості до єдиної інтернаціональної.

Світова ціна визначається умовами в тих країнах, які поставляють на світовий ринок основний об'єм благ. Між країнами ведеться запекла конкуренція за ринки збуту. Вона нерідко протікає в ціновій формі текстильних, автомобільних, комп'ютерних торгових воєн. Широке поширення отримали різні види нецінової конкуренції, пов'язані з ефективністю використання досягнень науково-технічної революції і організаційно-управлінських заходів.

Динамічний розвиток світової економіки, посилення інтернаціоналізації процесів виробництва багато в чому були забезпечені гнучкістю акціонерної форми власності. У останні десятиліття у світі спостерігалися процеси горизонтального і вертикального переміщення власності. Величезна хвиля злиття і поглинань охопила США, Західну Європу і багато країн, що розвиваються.

Приватизація значної частини державної власності в країнах з ринковою економікою, швидкий розвиток дрібного і середнього бізнесу у сфері НИОКР сприяють гнучкішому пристосуванню стосунків власності до змін у виробництві і налаштуванні останнього на потребі ринку. Посилюються процеси придбання нерезидентами власності в інших країнах. В результаті іноземні корпорації швидше адаптуються до національних умов, обходять митні обмеження, дістають доступ до ресурсів країни і повніше використовують її переваги, привносять свій технологічний і управлінський досвід.

На рубежі 80-90-х рр. практично в усіх розвинених країнах пройшли реформи економіки, спрямовані на посилення ролі ринкових сил в процесі відтворення. Змінилися характер державного втручання в ринкові зв'язки, напрями і методи макрорегулювання.

Вдосконалення ринкового механізму у світі йшло різними шляхами залежно від стосунків, що склалися, в кожному національному господарстві. Особлива увага приділяється створенню регулюючих механізмів на міжнародному рівні.

Упродовж XIX ст. відбувалося посилення інтернаціоналізації економічних процесів у світовій економіці. Воно проявлялося в зростанні економічної взаємодії держав, розширенні сфери міжнародних економічних відносин.

Матеріальною основою сучасного світового господарства є інтернаціоналізація виробництва. Вона виступає в різноманітних організаційно-економічних формах зв'язку виробництва в одних країнах із споживанням його результатів в інших.

Інтегруючі сили, що приводять національні системи на шлях формування світового господарства, є об'єктивними чинниками розвитку виробництва. До них відносяться в першу чергу міжнародний розподіл праці і спеціалізація окремих країн на виробництві тих або інших товарів і послуг в цілях їх реалізації в інших країнах.

Для роздумів:

  1. 81.ФОРМИ І ТЕНДЕНЦІЇ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН
  2. 74.ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА
  3. 85.МІЖНАРОДНИЙ РУХ КАПІТАЛУ
  4. 80.ТОРГОВИЙ БАЛАНС
  5. 73.ОСНОВНІ РИСИ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА
  6. 83.СУТЬ ВАЛЮТНИХ СТОСУНКІВ
  7. 82.ВІЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ, ЇХ ТИПИ
  8. 72.ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНЕ ПЛАНУВАННЯ
  9. 76.ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА
This entry was posted in МАКРОЕКОНОМІКА - ЧЕТВЕРТИЙ РОЗДІЛ. Bookmark the permalink.