72.ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНЕ ПЛАНУВАННЯ

Планування народного господарства є не лише різноманітною практичною діяльністю, але і виниклою під її впливом великою галуззю економічної науки. Висновки науки про планування народного господарства перевіряються практикою і в той же час озброюють її новими ефективними методами і рекомендаціями.

У системі економічних наук державне планування стоїть між політичною економією і галузевими економіками. Політична економія вивчає закони розвитку громадського відтворення.

Аналіз цих законів складає теоретичну базу науки планування, яка конкретизує характеристику закономірностей відтворення громадського продукту, досліджує специфіку прояву економічних законів, що визначає зміст народно-господарських планів.

Галузеві економіки виходячи з основних положень науки про планування народного господарства досліджують особливості планомірної організації процесів відтворення в окремих галузях.

У плануванні народного господарства використовуються виведення, фактичні дані і методи дослідження, вживані галузевими економіками і іншими економічними науками, такими як статистика, фінанси і кредит, бухгалтерський облік і т. д.

Крім того, наука про планування тісно пов'язана з математикою, технічними і природними науками. Планування народного господарства одночасно є і економічним, і соціальним плануванням.

Вирішуючи завдання розвитку економіки, плани(особливо перспективні) завжди передбачали рішення найбільших соціальних проблем.

Методологію планування можна визначити як сукупність його принципів, т. е. найбільш загальних, корінних закономірностей розробки, обгрунтування планових завдань і забезпечення виконання планів, а методику планування(невід'ємну частину методології) як сукупність методів, прийомів, способів розробки, обгрунтування, перевірки виконання планових завдань.

Методологія і методика планування єдині для усіх різновидів планів, але на різних стадіях планування використовуються і специфічні прийоми.

Серед методологічних принципів планування необхідно виділити загальні принципи управління народним господарством:

–єдність політики і економіки при пріоритеті політичного підходу;

–науковості управління;

–демократичного централізму;

–поєднання інтересів товариства, колективів, особи.

Вироблені наукою про планування народного господарства принципи і методи розробки і обгрунтування планів багаторазово перевірені па практиці і дозволяють успішно вирішувати складні завдання планомірної організації громадського виробництва, підтримувати високі і стійкі темпи розвитку економіки, забезпечувати неухильне зростання народного добробуту і культури.

Без перспективних планів неможливо визначити головні напрями розвитку економіки і культури, здійснити корінні структурні зміни в економіці, забезпечити рішення найважливіших соціальних проблем.

Корінні питання науково-технічного прогресу, створення нових галузей виробництва і нових промислових вузлів, комплексного розвитку республік і економічних районів, підвищення життєвого рівня трудящих також можуть бути вирішені тільки в перспективних планах.

Для роздумів:

  1. 14.ПЛАНУВАННЯ І ОРГАНІЗАЦІЯ ЯК ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ
  2. 26.УТОЧНЕННЯ РІШЕННЯ НА СТВОРЕННЯ ПРОЦЕСУ РОЗРОБКИ РІШЕННЯ, ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ, СТВОРЕННЯ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ ЗА ПРОЦЕСОМ І ЯКІСТЮ РОЗРОБКИ РІШЕННЯ(2-И І 3-И ЕТАПИ)
  3. 44.ОРГАНІЗАЦІЙНА КУЛЬТУРА ПІДПРИЄМСТВА
  4. 69.ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ
  5. 24.ПОНЯТТЯ «УПРАВЛІНСЬКЕ РІШЕННЯ». СУТЬ І ЗМІСТ ПРОЦЕСУ ПО ВИРОБЛЕННЮ РІШЕННЯ
  6. 10.ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
  7. 75.ДИНАМІКА ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ
  8. 31.КЛАСИФІКАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕННІ ПО МІРІ ВАЖЛИВОСТІ
  9. 71.МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО ВПЛИВУ НА ЕКОНОМІКУ
This entry was posted in МАКРОЕКОНОМІКА - ЧЕТВЕРТИЙ РОЗДІЛ. Bookmark the permalink.