61.ДЖЕРЕЛА ДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ

У економічній науці поняття «доход»(income) включає усі грошові надходження конкретної людини або домогосподарства за певний проміжок часу(місяць, рік).

Джерела доходів, як правило, підрозділяють на три групи:

–доход, що отримується власником чинника виробництва, - праці;

–доход, що отримується за рахунок використання інших чинників виробництва(капіталу, землі, підприємницьких здібностей);

–так звані «трансфертні платежі» - т. е. доходи як результат перерозподілу сукупного громадського продукту.

Що стосується праці, тут все зрозуміло. Винагородою за працю є заробітна плата(див. попереднє питання). У різних країнах світу заробітна плата складає від 50 до 70 % доходів населення.

Доход, що отримується за рахунок використання інших чинників виробництва виражаються у вигляді відсотка, прибутку і ренти. Під економічною рентою розуміється сума, що отримується власником економічного ресурсу понад трансфертну винагороду. Економічну ренту можуть отримувати власники і землі, і праці, і капіталу.

Проте потрібно відмітити, що економічний зміст терміну «рента» міняється залежно від рівня агрегативности. У макроекономіці, де розглядаються складові частини національного доходу, під «рентою» розуміються тільки рентні винагороди, що отримуються власниками землі і інших натуральних ресурсів, що мають жорстко фіксовану сумарну пропозицію.

Наступний вид доходу - відсоток або позиковий відсоток. Ставка позикового відсотка є ціна, що сплачується за використання грошей. Точніше, ставка позикового відсотка - ця кількість грошей, яку вимагається сплатити за використання одного рубля в одиницю часу(місяць, рік).

Під економічним прибутком розуміється різниця між сумарною виручкою і усіма витратами фірми, індивідуального підприємця і т. п.

Розглянемо доходи як результат перерозподілу сукупного громадського продукту. До того як зроблений продукт поступить в особисте споживання, т. е. набуде форми приватних доходів, з нього слід відняти наступні статті.

1.Фонд відшкодування спожитих засобів виробництва, т. е. вартість спожитого постійного капіталу - амортизація.

2.Фонд накопичення, т. е. усі можливі фонди розвитку виробництва на підприємстві.

3.Резервний і страховий фонди для забезпечення стабільного і безперервного виробничого процесу.

4.Витрати управління - витрати на забезпечення нормального функціонування державних і господарських управлінських структур.

5.Соціальні фонди, спрямовані на задоволення масових потреб, освіту, охорону здоров'я, культура та ін. соціальні фонди для задоволення потреб непрацездатних членів товариства(пенсії, посібники, стипендії).

У перерахованих з другого по п'ятий пунктах дається характеристика напрямів розподілу створеного додаткового продукту.

Частина нерозподіленого продукту, що залишилася, спрямована на задоволення приватних потреб, т. е. є доходом, розподіленим між різними учасниками виробництва.

Для роздумів:

  1. 60.ВИДИ ДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ
  2. 66.ПОКАЗНИКИ РІВНЯ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ
  3. 67.ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗПОДІЛУ ДОХОДІВ
  4. 63.РОЗПОДІЛ ОСОБИСТИХ ДОХОДІВ І СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА ТОВАРИСТВА
  5. 64.ПРИЧИНИ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ДОХОДІВ
  6. 29.КОНЦЕПЦІЇ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ
  7. 65.РІВЕНЬ ЖИТТЯ І БІДНІСТЬ
  8. 62.НОМІНАЛЬНІ І РЕАЛЬНІ ДОХОДИ
  9. 85.МІЖНАРОДНИЙ РУХ КАПІТАЛУ
This entry was posted in МАКРОЕКОНОМІКА - ЧЕТВЕРТИЙ РОЗДІЛ. Bookmark the permalink.