13.СТРУКТУРИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ. СТРУКТУРНІ ЗРУШЕННЯ

Структура національної економіки представлена стосунками між наявними в країні виробничими ресурсами; об'ємами їх розподілу між економічними суб'єктами.

На формування структури роблять вплив наступні чинники:

–ринкова кон'юнктура, що склалася;

–місткість і рівень монополізації ринків;

–міра участі країни в міжнародному розподілі праці;

–рівень розвитку продуктивних сил, масштаби і темпи науково-технічного прогресу;

–якість природних ресурсів і стан екології. Кількісні співвідношення між макроекономічними показниками, що характеризують структурні зв'язки в економіці, називаються пропорціями.

У складі пропорцій виділяються:

–міжгалузеві;

–внутрішньогалузеві;

–міжрегіональні;

–міждержавні.

Структура національної економіки ділиться на три великі групи:

галузеву структуру виробництва;

організаційно-економічну структуру;

соціально-економічну структуру. Галузева структура характеризує долю окремих галузей в загальному обсязі національного виробництва. Галузева структура в ході розвитку зазнає істотні зміни.

Головними причинами галузевих структурних зрушень в економіці є виробництво нових або якісно поліпшених благ, зміна споживчих переваг, зростання доходів населення, освоєння нових технологій і нових методів виробництва.

Для виміру міри перетворень в галузевій структурі національної економіки використовуються два показники: індекс структурних змін і індекс схожості двох порівнюваних структур.

Перший показник заснований на оцінці доль різних галузей в національному виробництві за два порівнювані періоди.

Другий показник є дзеркальним відображенням першого і визначається як 100 % мінус перший показник.

Для структурних змін в економіці характерна загальна закономірність: великі агрегати стійкіші в часі, чим дрібні. У галузевій структурі ця закономірність знаходить свій прояв у відносній стабільності питомої ваги таких великих груп галузей, як промисловість, сільське господарство, сфера послуг, на порівняно нетривалих тимчасових інтервалах. На інтервалах значної тривалості(10 і більше років) виявляються закономірності зміни глобальних галузевих пропорцій.

Організаційно-економічна структура відбиває стосунки, що складаються в процесі організації виробництва громадського продукту. Ця структура характеризується системою пропорцій між долями громадського продукту, створеними господарськими ланками, які згруповані по рівню концентрації або спеціалізації виробництва.

З точки зору концентрації виробництва вона може бути представлена співвідношенням питомих вагів великих, середніх і дрібних підприємств в галузевому виробництві; ВНП або ВВП і т. д. Соціально-економічна структура характеризує, з одного боку, вклад підприємств різних форм власності у виробництво громадського продукту, з іншої - диференціацію доходів різних груп населення.

Для роздумів:

  1. 4.РІВНОВАЖНЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
  2. 12.ДЕРЖАВА І ЙОГО РОЛЬ В РЕГУЛЮВАННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
  3. 14.МІЖГАЛУЗЕВИЙ БАЛАНС
  4. 5.ГРОМАДСЬКИЙ ПРОДУКТ: СУТЬ, ПОКАЗНИКИ ВИМІРУ
  5. 9.НАЦІОНАЛЬНЕ БАГАТСТВО
  6. 69.ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ
  7. 1.МАКРОЕКОНОМІКА – ОСОБЛИВИЙ РОЗДІЛ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
  8. 1. Властивості ринкової економіки
  9. 1. Аргументи проти ринкової економіки
This entry was posted in МАКРОЕКОНОМІКА - ПЕРШИЙ РОЗДІЛ. Bookmark the permalink.