9.НАЦІОНАЛЬНЕ БАГАТСТВО

Для оцінки підсумкових результатів розвитку країни за всю історію її існування використовується такий показник, як національне багатство.

Національне багатство(НБ) є сукупністю матеріальних благ, яка накопичена в країні на певну дату.

Між національним багатством і створеним в країні громадським продуктом існує пряма і зворотна залежності.

Пряма залежність визначається тим, що громадський продукт є основним джерелом поповнення і оновлення НБ.

Зворотна залежність полягає в тому, що сам об'єм зробленого громадського продукту, темпи і абсолютні значення його приросту залежать від накопиченого національного багатства, його величини, структури і якісного складу елементів, що утворюють його.

Структура національного багатства характеризується наступними основними складовими елементами:

–що належать населенню, фірмам і державі засобами виробництва, що функціонують як в матеріальній, так і в духовній сфері(машини, верстати, устаткування і т. п.);

–запасами готової продукції на складах фірм;

–стратегічними запасами держави;

–майном населення, матеріалізованим в нерухомості і предметах споживання тривалого користування;

–матеріальними і культурними цінностями, що є громадським надбанням;

–залученими в господарський оборот природними ресурсами, а також розвіданими корисними копалини;

–нематеріальними духовними цінностями.

Соціально-економічний прогрес товариства, що відбувається під впливом науково-технічних змін, супроводжується не лише збільшенням, але і зміною структури національного багатства.

Збільшення національного багатства і прогресивна зміна його структури є матеріальною основою підвищення добробуту усього населення країни.

Для виміру останнього використовується показник чистого економічного добробуту, який був введений в економічну науку В. Нордхаусом і Дж. Тобином.

У вітчизняній макроекономічній науці він є відносно новим. Необхідність його використання визначається тим, що жоден з розрахованих на основі системи національного рахівництва і показників громадського продукту не дозволяє дати адекватну оцінку добробуту нації.

Наприклад, основним елементом, що не відноситься до громадського продукту, але що збільшує добробут населення, являється вільний час.

Зростання цієї складової економічного добробуту може за інших рівних умов стати чинником зниження громадського продукту.

Для визначення показника чистого економічного добробуту з величини показника, використовуваного для виміру громадського продукту(наприклад, валовий національний продукт), віднімається грошова оцінка негативних чинників, що впливають на добробут, додаються грошові оцінки неринкової діяльності і вільного часу.

Кількісні значення усіх цих оцінок, як правило, визначаються експертним шляхом.

Для роздумів:

  1. 5.ГРОМАДСЬКИЙ ПРОДУКТ: СУТЬ, ПОКАЗНИКИ ВИМІРУ
  2. 66.ПОКАЗНИКИ РІВНЯ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ
  3. 13.СТРУКТУРИЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ. СТРУКТУРНІ ЗРУШЕННЯ
  4. 14.МІЖГАЛУЗЕВИЙ БАЛАНС
  5. 22.СУТЬ, ЦІЛІ, ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
  6. 10.НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХОД, ЙОГО РОЗПОДІЛ І ПЕРЕРОЗПОДІЛ
  7. 53.ФУНКЦІЇ ФІНАНСІВ
  8. 11.ФОНД НАКОПИЧЕННЯ І ФОНД СПОЖИВАННЯ
  9. 1.МАКРОЕКОНОМІКА – ОСОБЛИВИЙ РОЗДІЛ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
This entry was posted in МАКРОЕКОНОМІКА - ПЕРШИЙ РОЗДІЛ. Bookmark the permalink.