41.АКТИВІЗАЦІЯ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ

Активність - загальна характеристика людини, здатність робити суспільно значимі перетворення довкілля на основі привласнення багатств духовної, матеріальної і корпоративної культури організації. Форми прояву активності :

•у творчій діяльності, спрямованій на рішення творчих виробничих завдань(участь в раціоналізації і винахідництві, розробці нових методів праці і т. д.);

•у виробничо-економічній діяльності, що характеризує міру перевищення працівником нормативних показників праці, якості продукції і т. п.;

•в процесі розвитку особистості внаслідок трудової діяльності за допомогою підвищення кваліфікації, вдосконалення професійної майстерності, освоєння суміжних професій і т. д.;

•у громадській діяльності у сфері виробництва, спрямованій на формування колективістських стосунків, розвиток взаємодопомоги і співпраці, розширення участі працюючих в управлінні виробництвом.

Соціальна активність працівника - творче відношення до праці, участь в управлінні виробництвом, а також у формуванні особових установок і ціннісних орієнтирів, правил спільної роботи, в створенні на виробництві організаційної культури.

Чинник, що впливає на активність людини на виробництві :

1)його особові спонукання, його активна життєва позиція;

2)цілеспрямована зовнішня дія на людину як об'єкт управління з метою активізації його діяльності.

Чинники, що зумовлюють необхідність активізації людських ресурсів :

•перетворення знання на найважливіший ресурс виробництва і подальшого розвитку економіки;

•усвідомлення людьми свого особливого місця в усій системі як виробничих, так і соціальних стосунків;

•орієнтація людей на власні інтереси, особові і колективні ціннісні орієнтири. Дві сторони активізації людських ресурсів : 1) розвиток людських ресурсів; 2) формування організаційної структури і культури організації.

Дві стратегії управління активізацією людських ресурсів :

Перша пов'язана з навчанням людей сприйняттю нового бачення, нової мети, нових технологій і навичок, для того, щоб в результаті змінилася їх поведінка.

Друга пов'язана з розвитком співпраці людей, внаслідок чого працівники спільно формують видіння, цілі, плани і способи їх виконання. Ця стратегія вимагає специфічної структури і організаційної культури, на створення яких йде багато часу. Перевага полягає в тому, що не треба ні з ким нічого погоджувати. Право ухвалення рішень належить співробітникам, а цим забезпечується їх лояльність по відношенню до того, що їм належить зробити.

Для роздумів:

  1. 42.РОЗВИТОК ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ. НАВЧАННЯ ПРАЦІВНИКІВ
  2. 44.ОРГАНІЗАЦІЙНА КУЛЬТУРА ПІДПРИЄМСТВА
  3. 4.ХАРАКТЕРИСТИКИ ШКОЛИ ЛЮДСЬКИХ ВІДНОШЕННІ, ПОВЕДІНКОВОЇ ШКОЛИ І КІЛЬКІСНОЇ ШКОЛИ УПРАВЛІННЯ
  4. 43.ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА
  5. 13.СУТЬ І ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІЙ УПРАВЛІННЯ
  6. 10.ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
  7. 47.СУТЬ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
  8. 39.КОМУНІКАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
  9. 6.УПРАВЛІННЯ І МЕНЕДЖМЕНТ
This entry was posted in Теорія управління - частина третя. Bookmark the permalink.