30.КЛАСИФІКАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ ЗА РІВНЕМ СТАНДАРТНОСТІ І ЗА ОЗНАКОЮ МАСШТАБНОСТІ

Класифікація управлінських рішень залежно від рівня стандартності, типовості, наявності або відсутності аналогів : 1) запрограмовані(структуровані); 2) незапрограмовані(слабо структуровані).

Запрограмовані рішення відрізняються відпрацьованою моделлю, що включає стандартні, звичні процедури їх вироблення і обгрунтування. Алгоритм рішення відомий заздалегідь і слід тільки пристосувати його до вирішуваної проблеми з урахуванням властивих їй умов і обмежень.

Застосування запрограмованих рішень : рішення властиві типовим проблемам, що часто зустрічаються, простим проблемним ситуаціям, вихід з яких вимагає досить рутинних рішень і процедур їх прийняття.

Цілі і завдання таких рішень або добре відомі, або задані ззовні, а особам, що приймають рішення, необхідно зробити вибір способу дій з відносно невеликого набору допустимих варіантів.

Особливість: перш ніж використати набір стандартних, програмних процедур ухвалення подібних рішень, необхідно переконатися в результативності вибраного у такий спосіб рішення.

Незапрограмовані, слабо структуровані рішення типові для нестандартних проблем, для ситуацій, що відрізняються новизною, невизначеністю.

Застосування незапрограмованих рішень : такі рішення приймаються у разі, коли типові процедури, програмні моделі пошуку шляхів виходу з проблемної ситуації, що склалася, не ведуть до раціональних, прийнятних рішень. Слабо структуровані рішення характерні для принципово нових, нестандартних проблем.

За ознакою масштабності зони дії і рівня ухвалення управлінських рішень їх розділяють на макроекономічні і мікроекономічні рішення.

Макроекономічні рішення поширюють свою дію на усю економіку в цілому, на великі галузі і регіони, на представницькі сектори економіки і соціальної сфери. Це рішення, що роблять вплив на об'єми і структуру виробництва в масштабах країни, на федеральний і регіональний бюджети, доходи і витрати населення, інвестиції в економіку, темпи економічного зростання. Макроекономічні рішення приймаються законодавчими, виконавчими, судовими органами державної влади у вищих ешелонах управління. Найчастіше це незапрограмовані або частково запрограмовані рішення.

Мікроекономічні рішення поширюють свою дію на економіку корпорацій, компаній, підприємств, невеликих адміністративно-територіальних утворень, локальні об'єкти державної і приватної власності, підприємницьку діяльність в обмежених масштабах, домашні господарства. Макроекономічні рішення приймаються власниками або керівниками мікроекономічних об'єктів, уповноваженими органами управління, у тому числі державними органами у рамках їх прав і компетенції.

Для роздумів:

  1. 32.КЛАСИФІКАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕННІ ЗА ОЗНАКОЮ КІЛЬКОСТІ ОСІБ, таких, що БЕРУТЬ участь В ПРИЙНЯТТІ РІШЕННІ
  2. 31.КЛАСИФІКАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕННІ ПО МІРІ ВАЖЛИВОСТІ
  3. 51.МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ ІННОВАЦІЇ
  4. 33.ІНТУЇТИВНІ І ЗАСНОВАНІ НА СУДЖЕННЯХ УПРАВЛІНСЬКІ РІШЕННЯ
  5. 27.КЛАСИФІКАЦІЯ І ПЕРІОДИЧНІСТЬ КРИЗ
  6. 50.СУБ’ЄКТИ І ОБ’ЄКТИ УПРАВЛІНСЬКИХ ІННОВАЦІЙ
  7. 28.ПРОГНОЗНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПО ДОСЯГНЕННЮ МЕТИ(5-Й ЕТАП)
  8. 53.ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКИХ ІННОВАЦІЇ
  9. 49.ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ ІННОВАЦІЇ
This entry was posted in Теорія управління - частина друга. Bookmark the permalink.