8.САМОВРЯДУВАННЯ І САМОРЕГУЛЮВАННЯ В ОРГАНІЗАЦІЯХ

У теорії управління розрізняють внутрішнє і зовнішнє управління.

Внутрішнє управління, при якому дії, що управляють, створюються в самій керованій системі, усередині неї. Орган управління, що створює дії, що управляють, утворює разом з керованою системою єдиний господарський комплекс. Органи управління, а також особи, що виконують управління, при внутрішньому управлінні входять до складу керованої організації, в її штат.

Різновидом внутрішнього управління є самоврядування. Самоврядування - це внутрішнє управління регіоном, підприємством, організацією, фірмою, компанією, здійснюване їх органами управління і граюче основну роль в управлінні. При самоврядуванні зовнішнє управління обмежується вузьким кругом проблем загального характеру і утілюється у вигляді законів, указів, урядових постанов, національних програм, обов'язкових для великого круга організацій і осіб, що вимагають обов'язкового виконання усіма, на кого поширюється дія законодавчих і інших нормативних актів.

Самоуправляемие території, організації можуть самостійно приймати і здійснювати управлінські рішення, спираючись на власне, внутрішнє управління.

Отже, в умовах самоврядування внутрішнє управління переважає над зовнішнім, займає провідне місце в повсякденному, поточному управлінні. Але в окремих, іноді первинних питаннях зовнішнє управління є пріоритетним по відношенню до внутрішнього.

Зовнішнє управління, при якому дії, що управляють, поступають в керовану систему зовні. Система, що управляє, не входить до складу керованої і виділена в самостійний зовнішній орган. Особи, що виконують зовнішнє управління, не входять в штат керованої організації, не є її працівниками, співробітниками.

Особливість: стосовно організацій, установ, їх підрозділам розділення управління на внутрішнє і зовнішнє має певну міру умовності.

Співвідношення внутрішнього і зовнішнього управління, що характеризує міру демократизації управління, багато в чому залежить від природи соціально-економічної системи, домінуючих в країні тенденцій централізації і децентралізації управління.

Саморегулювання - окремий випадок самоврядування.

Саморегулюванню відводиться роль здійснення частини функцій самоврядування(поточне, оперативне управління, контроль), доповнюючих стратегічне управління.

Іноді саморегулювання припускає розподіл різних видів економічних ресурсів.

Саморегулювання припускає забезпечення стійкого стану даної системи.

Для роздумів:

  1. 9.ЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ І ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ
  2. 13.СУТЬ І ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІЙ УПРАВЛІННЯ
  3. 18.ВНУТРІШНЄ І ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ УПРАВЛІННЯ
  4. 4.ХАРАКТЕРИСТИКИ ШКОЛИ ЛЮДСЬКИХ ВІДНОШЕННІ, ПОВЕДІНКОВОЇ ШКОЛИ І КІЛЬКІСНОЇ ШКОЛИ УПРАВЛІННЯ
  5. 3.ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ШКІЛ НАУКОВОГО УПРАВЛІННЯ Ф. ТЕЙЛОРА І АДМІНІСТРАТИВНОЇ ШКОЛИ А. ФАЙОЛЯ
  6. 20.МЕТОДОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ І ЇЇ КОМПОНЕНТИ
  7. 55.ВИДИ СИСТЕМ. ВІДКРИТІ І ЗАКРИТІ СИСТЕМИ
  8. 24.ПОНЯТТЯ «УПРАВЛІНСЬКЕ РІШЕННЯ». СУТЬ І ЗМІСТ ПРОЦЕСУ ПО ВИРОБЛЕННЮ РІШЕННЯ
  9. 1.ОБ’ЄКТ І ПРЕДМЕТ ТЕОРІЇ УПРАВЛІННЯ
This entry was posted in Теорія управління - частина перша. Bookmark the permalink.